game_in_white (game_in_white) wrote in gra_v_hesse,
game_in_white
game_in_white
gra_v_hesse

Evergreen Jazz

Сьогодні, поки була в «Кабінеті», остаточно усвідомила, що кількість людей, які приходять на подібні зустрічі, аж ніяк не може свідчити про якість чи не якість як самого проекту, так і того, хто в даний момент є його гостем. Поміж іншим, нині там був польський поет, виходець зі Львова, Матеуш Пеньонжек, із презентацію двомовної книги «Голосіння», присвяченій темі Голокосту і, зокрема, Бабиному Яру в Києві. У залі сиділо близько десяти людей. Так що даремно ми розпачали, коли вчора на зустріч із Михайлом Балогою, львівським джазменом, учасником гурту «ShockolaD», зібралося заледве десять студентів факультету, оскільки останні напевне не пожаліли про свій вибір. Із двох, щонайменше, причин. 

Найперше, мушу визнати, що Михайло – надзвичайно харизматична постать, і це багато в чому визначатиме настрій мого майже-репортажу. Наш гість виявився приємним співрозмовником, дивним чином йому вдалося знайти рівновагу, аби розмова про музику була зрозумілою нам (передовсім, культурологам) і цікавою йому (професійному музиканту), а там, де йому бракувало слів, він умикав джаз. Я, натомість, весь час дьоргалася, намагалася цьому чару і музики, і музиканта опиратися, бо ж знаю, що харизма – це в музиканта не найголовніше. І кохані мої King Crimson є тому вагомим підтвердженням. Ідеолог гурту - гітарист Роберт Фріпп, скромний британець в окулярах, на концертах, подейкують, сідає мало що не за кулісами, так що непосвячені цілком можуть сприймати за лідера крімзонів якогось чергового вокаліста. Але повернімося до Михайла. На відміну від Боба Ділана, Курта Кобейна, Тома Йорка (це ті імена, що найперше спадають на думку), Михайло Балог не співає. Харизма вокалу поступається тут харизмі інструменту – саксофону. Грі навчився ще в ранньому дитинстві, проходив школу у батька, брав участь у обласних конкурсах. Потім була серйозна класична освіта, літня школа у Польщі. Оскільки саксофону було тісно і нудно у межах оркестру, Михайлу не залишалося нічого іншого, як почати грати джаз.

Наступне. Це взагалі був дуже цікавий експеримент – дискусійному клубу «Гра в Гессе», що зазвичай організовує зустрічі із дослідниками культури, запросити на розмову того, хто її безпосередньо творить. Звісно, що було складно порозумітися. У нас виникало стільки запитань, що ми не встигали їх занотовувати. З одним досі не можу дати собі раду. Коли мова зайшла про розмаїтя джазових жанрів і їх розмитість, Михайло сказав, що вони потрібні тільки для того, аби згодом музикант міг знайти диск, який він записував. Чи не повчальна це історія для тих, хто хоче збагнути сенс культурної комунікації, і ось-ось отримає бакалавра культурології?

Фото звідси
Tags: експеримент, музика, творчість
Subscribe

  • Мудаки.Арабески

    Нова хвиля Мудаків заполонила світ. Тепер кожен хто (ще!) не бачив нове українське артхаусне кіно (а точніше не нове, а перше і єдине), можуть 23…

  • "КОДування КОЛьору" Емі Петтіфайєр

    17 жовтня 2010 р. о 16.00 в конференц залі Центру міської історії відбудеться лекція Емі Петтіфайєр "Кодування кольору" про…

  • Новорічне звернення game_in_white до посполитого люду

    Привіт усім! Аби якось зімітувати активну діяльність Клубу закидаю кілька фотографій, зроблених ще всередині грудня. Останній пост…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments